«ДИТИНСТВА ЩАСЛИВА ПОРА"

01.06.2017 року – дитячий ранок

Ми – є діти українські,

Український славний рід…

Дбаймо, друзі, щоб про нас,

Добра слава йшла у світ.

Найкраща пора у житті людини – це дитинство. Для нього характерні пустощі, розваги, відпочинок і основне – напружена праця навчання.

 Найкраща пора у житті людини – це дитинство.Для нього характерні пустощі, розваги, відпочинок і основне – напружена праця навчання.

Треба діткам всього світу

Не сваритись, а дружить,

І по правилах хороших,

По законах треба жить!

Буяє у цвіті наша земля. Шле ніжні проміння усміхнене сонце. Все радіє, шумить, вирує. Порадіймо і ми з вами за долю щасливу, за сонце, за квіти і за те, що веселять діти. Дітей  запросили всіх діточок до гри ( конкурси, спортивні змагання, конкур малюнків на асфальті…).

Дуже жваво пройшло нагородження переможців. Дітлахам дуже сподобався ведучий – клоун( якого запросили з районного Будинку дитячої творчості), повітряні кульки та бульбашки, які запускали в повітря.

Всім  діточкам вручили солодощі від сільської ради та дирекції Струмківського НВК.

Країна дитинства – країна казкова.

І часто дорослих вона вабить знову.

І часто дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них надія.

Присутніх, і дорослих,  і дітей 175 осіб.

«У ЄВРОПІ БУЯЄ ВЕСНА, ЗУСТРІЧАЮЧИ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ»

08.05.2017 РОКУ - СВЯТО

День Перемоги — державне свято в Україні та низці країн, що входили до складу СРСР. Відзначають 9-го травня — у день, коли 1945 року СРСР та союзники здобули перемогу над Третім Рейхом у Німецько-радянській війні.

Німецько-радянська війна — збройний конфлікт між Німеччиною та СРСР, що тривав з 22 червня 1941 року по 9 травня 1945 року. Складова Східноєвропейського театру воєнних дій Другої світової війни. В німецькій історіографії отримала назву Східного фронту, а в радянській — Великої Вітчизняної війни. У конфлікті на боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і Фінляндія. 

В українському законодавстві День Перемоги визначається як день «торжества безсмертного подвигу народу — переможця над фашизмом, всенародної пам'яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини». 

День Перемоги спочатку відзначали у СРСР і країнах Варшавського договору. Після розвалу Радянського Союзу 9 травня відзначають як державне свято в Україні, Росії та низці інших країн колишнього СРСР.

Пізно увечері 8 травня 1945-го року у передмісті Берліна акт про повну і беззастережну капітуляцію Німеччини підписав генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, пізніше повішений за вироком міжнародного трибуналу. На той момент Гітлер уже покінчив життя самогубством, деякі нацистські ватажки, зокрема, Гіммлер, тікали на захід, щоб здатися в полон англо-американським військам. З боку Червоної Армії документ про капітуляцію Німеччини був підписаний без згоди ставки Сталіна. Тому Сталін започаткував святкування Дня Перемоги в СРСР на 9-те травня, на день пізніше, ніж святкування Дня Перемоги у решти країн антигітлерівської коаліції. 8 травня 1945 року вийшов Указ Президії Верховної ради СРСР, де сказано, що 9 травня — «Свято Перемоги» та неробочий день. Відповідні декрети видали також уряди інших комуністичних країн Східної Європи. 

Наприкінці 1940-х років Сталін скасував святкування цього дня. З огляду на перемогу у війні, весь народ, особливо фронтовики, очікували на пом'якшення сталінського режиму, чого Сталін робити не збирався. Відновили ж його святкування лише після того, коли за часи хрущовської відлиги, народ дихнув трохи вільніше і зажив заможніше, вже в часи раннього Брежнєва.

У Радянському Союзі (і, відповідно, на теренах Української РСР) День Перемоги був оголошений неробочим днем Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1965 року як «Свято Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

У 1991 році до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР були внесені зміни: в переліку святкових днів 9 травня було зазначено як «День Перемоги». 

У 2010 році у Львові вперше за часи незалежності України провели парад. Неподалік пройшов альтернативний мітинг, учасники якого наполягали на тому, що цього дня необхідно поминати і молитися за померлих у Другій світовій війні, а не святкувати. Сталося декілька сутичок між учасниками обох заходів. 

У 2004 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 та 9 травня Днями пам'яті та примирення.

У 2011 році в Україні було прийнято Законопроект №8157, який зобов'язував всі державні органи та органи місцевого самоврядування здійснювати «офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України». Однак законопроект був визнаний неконституційним, оскільки червоний прапор відсутній у переліку державних символів, що міститься в Конституції України. Окрім того, копії прапорів, які пропонували підіймати, не мали нічого спільно з прапором, який вивішувався над Рейхстагом. Спроба зобов'язати червоний прапор до використання, а також провокація з боку влади державного рівня, яка не завадила приїзду до Львова проросійських українофобських організацій, що розгортали прапор на Марсовому полі, викликала найгострішу реакцію у Львові та Івано-Франківську, де відзначення Дня Перемоги супроводжувалися зіткненнями між прихильниками використання червоного прапора в Україні як символіки свята Перемоги з одного боку та представниками ВО «Свобода» й місцевих жителів з іншого.

У 2012 році, окрім офіційних заходів 9-го травня, 8-го травня молоді активісти провели панахиду за загиблими у Другій світовій війні у Києві, Львові, Запоріжжі та Дніпропетровську. У Львові на Янівському цвинтарі відбувся спільний молебень. Організатори заходів виступають проти використання радянської символіки та святкування. 

За результатами останнього соціологічного опитування, проведеного 2011 року Центром Разумкова, 70% громадян України вважають День Перемоги великим святом, ще 23,6% опитаних вважають цей день звичайним святом. Не вважають День Перемоги святом 4,7% респондентів і 1,7% опитаних не змогли відповісти на питання. Німецько-радянську війну українці переважно схильні називати Великою Вітчизняною, до такої назви схиляються 66,2% опитаних. 28,6% називають цю війну Другою світовою. Інші відповіді дали 2,4% респондентів, решта — вагалися з відповіддю.

За результатами соціологічного опитування, проведеного 2007 року Центром Разумкова, найбільшим святом цей день є для людей від 60 років (82 %), у віковій групі 18-29 років День Перемоги справді великим святом вважають 59,2 % опитаних. Серед регіонів України виділяється Західний регіон, де День Перемоги великим святом вважають 43,3 % опитанних, а майже кожний п'ятий (19,3 %) не вважає цей день святом.

«МИСТЕЦТВО ПИСАНКИ»

14.04.2017р.  майстер – клас

Писанка – це неповторне багатство. Його треба берегти, як безцінний
скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом.   (О.Довженко).

Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою.
Назва її походить від слова “писати”, тобто прикрашати орнаментом.
Оздоблюються писанки геометричним, рослинним зооморфним (риби, птахи,
звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами.    Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у
якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.                                           Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.                     Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його
возвеличення у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких
яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього
всесвіту.

На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів
Київської Русі, в Х-ХІІІ ст.

Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі
вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні
як пробудження всього живого на землі, що збігалося з християнськими
пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.

Улюбленим кольором майстрів був жовтий та світло-зелений на темному,
здебільшого коричневому або чорному тлі. Такі писанки можна побачити у
Державному музеї історії України.

В Україні писанки виконують обрядову, ігрову, декоративну та інші
функції. Обрядова функція писанки пов’язана зі святкуванням перших днів
Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на
знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним
оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.

Матеріалом для писанки є пташине яйце. За технікою виконання сучасній
писанці передувала крашанка – яйце пофарбоване в один колір рослинними
фарбами. Пізніше з’явилася крашанка, яка побутує й до цього часу.

Яйце опускають у фарбу, потім крапають на нього гарячим воском.

Коли віск вихолоне, яйце кладуть у темнішу фарбу. Після цього яйце
опускають у гарячу воду, де віск сходить з нього залишивши різної
величини і форми крапочки по кольоровому тлі.

Із кінця ХІХ ст. поряд із писанками створюються дряпанки і мальованки.

Дряпанка – це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим
стержнем.  Мальованка – це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля. Часто в оздобленні писанок використовують поєднання двох і більше
прийомів розпису ( крашанка, мальованка, дряпанка).

« ЧИТАЙ ЮНІСТЬ»

тиждень дитячої книги – 28.03. – 01.04.2017 року

Ось ми і зустрілися, милі друзі! Раді вас вітати у королівстві книг. Огляньте ці володіння, познайомтесь з його мешканцями.

В палацах і хатах малих,

Як по команді «струнко»,

Мільйони підданих твоїх

Стоять, зімкнувши палітурки.

І ви б могли впізнати їх

Впродовж лиш миті.

Я книга ,думкою усіх.

Я – Королева в світі.

Примусить мушу сумувать

Я читача любого

Сміятись, плакать і любить

Моє поможе слово.

Пізнать пустелю, океан,

Здолать вогонь і книгу, злетіть до інопланетян.

Вам допоможе книга. На протязі тижня діти приймали участь у заходах бібліотеки на шкільних канікулах.

«ЖІНКА – ЦЕ СОНЦЕ»

06.03.2017 року – святковий вечір сумісно з Будинком  культури

Жінка – це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя і на рай, і на пекло. Від її любові чи нелюбові залежить дуже багато, а краса її підносить чоловіка до найвищого блаженства. Чоловіки заради своїх леді здатні на будь – які вчинки. Вони дарують їм найвибагливіші квіти, найкоштовніші подарунки.

А жінка в світ приходить для любові!

Любити маму, поки ще мала,

Любити ляльку – поки підросла,

А коли вперше вийшла за поріг -

Любити небо і м’який моріг,

Дім батьківський і квіти чорноброві,

Бо жінка в світ приходить для любові.

Наближення свята весни відчувається в усьому: в тому, як сонечко пригріває, як щебечуть пташки, як дзвінко падають на землю бурульки, що відломились від даху…

Жінка… ніжна, талановита,

Зоряна, поетична,

Мрією оповита,

Лагідна, симпатична…..

Вечір проходив в приміщенні Струмківського Будинку культури. На святі були  присутні 150 осіб. Присутніх привітав сільський голова та депутати сільської ради, з поздоровленнями виступили  ансамбль «Струмочок» і ансамбль «Джерело», школярі Струмківського НВК, танцювальний колектив с. Дмитрівка та інші.

«ЗЕМЛЯ БАТЬКІВ – МОЯ ОДЕЩИНА МИЛА»

26.02.2017 РОКУ – БЕСІДА

 

Захід відвідали 12 осіб, бесіду провів завідуючий Струмківською СБФ № 32 Саченко О.Є.

Ми часто мало знаємо історію рідного краю.  А щоб більше знати про свій край , треба любити свою маленьку батьківщин. А саме любов до батьківщини починається від любові до рідної оселі.

 Одещина - край, де про красу говорять українською, російською,      молдавською, болгарською та іншими мовами.

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.  Головним чинником народної моралі споконвічно були ідеали добра  милосердя, людяності, честь і гідність, працелюбство. На цих життєстверджуючих ідеалах багатьох поколінь і складалася цілісна система свят, обрядів, ритуалів:

Родильні, весільні та поховально-поминальні.

«Зійшлись, побрались, поєднались,

Помолоділи, підросли.

 Гайок, садочок розвели

Кругом хатини. І пишались

Росли собі та виростали…»

«НЕБЕСНА СОТНЕ , ВИ ТЕПЕР СВЯТІ»

20.02.2017 року – інформаційна хвилинка

20 лютого країна вшановує пам'ять Героїв Небесної Сотні – на знак відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності, які захищали ідеали демократії, права і свободи людей та європейське майбутнє України.  Ще довго з покоління в покоління будуть передавати спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013 - 2014 роках.  Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, дасть нам сили та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на рідній землі!

 Вічна пам'ять Героям Небесної Сотні!

Вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні в сільській бібліотеці хвилиною мовчання 13 осіб…