«МОЄЇ БАБУСІ РУКИ ЗОЛОТІ»
(КРУГЛИЙ СТІЛ ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ -02.10.)
Ведучий 2. Мудрі французи кажуть:
,,Як би то молодість знала, як би то старість могла ...” Гей, гей старість не
радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та
ба вона підкрадається несподівано, раптом впаде, як сніг , на скроні. І ти з
печальною розсудливістю розумієш - усе краще уже було , все в минулому.. А з тобою лише спомини та
недуги.Ведучий 1. Добре, коли поруч тебе живуть твої рідні — діти, онуки; коли довкола променяться рідні усмішки. А якщо їх немає?
Учень 1
Діти любі,— каже мати,—
Треба старших шанувати! То дасть Господь всього світа
Вам прожити довгі літа.
Варт пошани сивий волос І старий тихенький голос. До тих зморшок придивіться, Станьте ближче, поклоніться!
Учень 2
Шануйте матерів,
Мені болить, коли матуся, Що має дочок і синів,
Живе одна, мов та бабуся, На схилі посивілих днів. Працює вдень, не спить ночами, І часто зрошує сльозами
Тверду подушку на зорі. Скотину порає в дворі, А вдень копає на городі. Уста лепечуть: ,,Світе мій! Як важко жить мені одній!”
Одна-однісінька та й годі!.. Цим віршем нагадать хотів:
Шануйте, друзі, матерів.
Ведучий
2. Бабуся — це найближча для кожного з нас людина‚ це
мати нашої матері чи батька. Вона заслуговує на подвійну шану та низький уклін
за недоспані ночі‚ натруджені руки‚ смуток у очах.
Учень 3
Вже срібні роки заплітаються їй в коси‚ Вже діти дорослі, онуки ростуть, А серце таке молоде ще і досі‚ І руки спочину ніяк не знайдуть.
Пахнуть руки її паляницями,
Кропом‚ стравами і пшеницею, Пахнуть рученьки м’ятою-рутою,
Пахнуть хатою незабутою, Пахнуть руки її огірочками,
Свіжовипраними сорочками, Пахнуть рученьки ніжною ласкою‚ Онучаток маленьких колискою,
Непомічені, вкрай натруджені,
Невідзначені, хоч заслужені.
Ведучий 1. Загляньмо в бабусині очі. Які вони щирі! В них не побачиш ні лукавства, ні
хитрощів. Це погляд добра і любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати‚ але
особливим теплом світяться очі бабусі тоді‚ коли приїздять до неї
онучата.
Учень 4
Так біліє в бабці сивина.
Наткало їй горя Як два Чорних моря — То роки нужденні, То шляхи біди. Тільки і світало, Як пшеницю жала‚
Та як повертались доньки і сини. А іще світало, Як защебетали у дворі онуки‚
Наче ластівки.
Бабусина доля — як в степу тополя‚
А над нею небо‚ як віки.
Учень 5
Як зростем великі‚ то збудуєм хату‚
Всіх бабусь запросим у одну кімнату.
І для них‚ стареньких, там влаштуєм свято.
Запросим у гості соловейків з гаю‚
Нехай для стареньких красно заспівають,
Щоб бабусі знали‚ що онуків мають.
Внуки‚ як дубочки, внучки‚ як смерічки.
Ще заждіть, бабусі‚ зачекайте трішки‚
Виростуть на поміч онучки-потішки.
Я щодня Пречистій молюся за тебе‚
Щиро прошу ласки у Бога із неба‚
Бо ще дуже довго бабусеньок треба.
Учень 6
Богородице-Мати! О Пречистая Діво!
Тобі дяку складати Я беруся несміло.
Я молюся до тебе За татуся і неньку‚
Зачинательку роду‚За бабусю рідненьку.
Даруй‚ Матінко Божа‚ Їй життя довге й миле.
Кожна днина пригожа Додає їй хай сили!
Хай ніколи бабуся Наша горя не знає‚
Поможи їй‚ молюся‚ Преподобна, благаю!
Любов наша до неї Завжди світла й чиста.
Молю серцем‚ душею‚ Будь же з нею‚ Пречиста!
Заключне слово вчителя: Із давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно
використовувались як набат для сповіщення про якесь лихо — пожежу, вороже
нашестя тощо. (Дзвонять дзвони — звучить
аудіозапис.) Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до
милосердя, доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.
Пісня «На добро» 9 клас
Ведучий 2. Побажаєм вам сто років жити
Без горя‚ сліз і без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа‚ назавжди!
Ведучий 1. Хай в житті вам радість буде‚
Процвітайте, як той цвіт.
Дай же‚ Боже‚ любим бабцям
Усі разом Многих‚ добрих‚ щасливих літ!
Комментариев нет:
Отправить комментарий