«ТАБОРИ СМЕРТІ НА УКРАЇНІ»

 (історична година – 11.04.)

Друга світова війна ознаменувалась великим розширенням мережі   концентраційних таборів  , а також створення таборів смерті , де ліквідовувалися в’язні . Основними керівниками таборів були Поль, Ейке , Маур , Лібехеншель .Як писала в’язень табору Пелагія Левинська ( лагерний номер 32292) :

- Я думала , что концлагерь – это мера наказания изоляцией , лишением свободы , тяжёлой работой, убогим бытом. Однако нацистский концлагерь  - это нечто иное, это место , где узники умирают медленной неотвратимой смертью .

 Захопивши Україну , німецькі окупанти перш за все знищили її цілісність . Вони поділили українські землі на чотири частини : Чернігівську і Ізмаїльську області  було включено до складу Румунії ; Одещину , південні райони Вінницької , західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії об’єднали в губернаторство «Трансністрія» ; Львівську , Дрогобицьку, Станіславську , Тернопільську -  «Галичина» ; Чернігівську , Сумську, Харківську , Донбас – підпорядкували військовому командуванню ; Закарпатську  у склад Угорщини .

      Окупаційні власті спиралися на каральні органи – гестапо . Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України на колоніальну країну. Сотні тисяч жителів великих міст України стали жертвами організованого окупантами голоду . Характерними рисами нацистського режиму було його відношення з полоненими і Євреями . Всього в перші місяці окупації жертвами нацистів стали 850 тисяч євреїв ( тільки у Києві за два дні у Бабиному Яру було знищено 33 тисячі євреїв) .

   Жорстоких репресій зазнало сільське населення . В  ході каральних заходів було знищено 215 сіл , 3,9 млн  цивільного населення .

  На території України було утворено 150 концентраційних таборів  , перетворених на «фабрики смерті» . Найбільшими серед них були Львівський, Славутський, Житомирський, Уманський, Кам’янець – Подільський, Володимир – волинський, Кіровоградський, Сирецький і Дарницький ( в Києві) .