«ВЕЛИЧНА МОЛИТВА МАТЕРІ» 

( родинне свято-15.05.)       

Я не забуду і на мить

Про ніжність сонячного серця.

В дитини пальчик заболить,

А в серці матері озветься .

І доброта , і теплота

Поєднані у серці тому .

Нагадав уранці тато,

Що сьогодні в мами свято,

Подарунки ми взяли

І матусі принесли.

Цілували всі, вітали,

А я себе запитала :

Хто у світі наймиліший ?

Хто для мене найрідніший?

То – матусенька моя,

Це з дитинства знаю я.

То ж – матусенька моя,

Так люблю її і я.

    День матері – це свято не всіх представниць прекрасної статі , а тільки матерів .День матері відзначають у багатьох країнах світу , щоправда в різний час .

    В Україні День матері святкують з 1929 року .

Святе слово – мати . Коротке це слово , але які надлюдські глибини скарбів містить воно у собі! Матінко , мамо , нене, ненько … Що є святішого за ці слова ? Мама в домі – берегиня . Вона не тільки дала нам життя . Вона поставила нас на ноги , зігріла нас своїм великим серцем .

Мамині руки – ніжні і милі –

Воду ранкову з криниці носили .

Діти купались , діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались .

Отже , мати – символ всього найкращого , найціннішого , найсвятішого .

Мати любить свою дитину , завжди розділяє з нею радість і смуток .

Любі матері ! Доброго здоров’я , земного щастя ! Хай біда і горе обминає ваші родини .

Уклін вам , любі наші неньки ,

У цей весняний світлий день!

За ті важкі часи навчання ,

За золоті ваші серденька,

Що все віддали на останній ниві ,

Щоб ми усі були щасливі

Дарунків золотих не маєм ,

Щоб вам до ніг зложити,

Однак тут спільно присягаєм:

Що доки тільки будем жити ,

Любов сердець своїх маленьких

Вам віддамо , кохані неньки,

Щоб діти всі цілого світу

Вам заспівали «Многая літа» . 

«РОДИНА , РОДИНА ВІД БАТЬКА ДО СИНА »

(ДЕНЬ СІМ’Ї , МАТЕРІ – поетичний вернісаж) – 15.05

РОДИНА – СІМ’Я – це найдорожче для кожної людини. В сім’ї ми навчаємось любові і добру , шануванню свого роду , своєї землі .  В сім’ї затишок і лад створює жінка , тому і називають її берегинею сімейного вогнища .

Мати , наша мати , як голубка сива,

Любові крильцями усіх нас прикрила.

Мати , наша мати, як сонечко ясне ,

Цілий день нам світить і в нічку не гасне .

Мати , наша мати , як ангел із неба,

Вдень і вночі знає , чого дітям треба .

Мама … Перше милозвучне слово , що з нього дитина починає мудру науку словотворення .

 Мамина ласка – це чарівні ліки від усякого болю .

Моя люба мати,

Калиновий цвіт,

В тобі , рідна мати,

Весь мій любий світ.

В тобі моє щастя,

В тобі моя ціль .

Ти мій скарб найбільший ,

Ти мій цвіт живий.

Ти моя перлина ,

Скарб мій дорогий .

    Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх , слово його завжди було законом .

Батьку любий , тату милий,

Нинішньої днини

Ти прийшов до нас на свято

Нашої родини.

Ми тобі складаєм нині

Щирі побажання ,

Щоб прожив ти многі літа,

Не зазнав страждання .

Щоб ти вивів нас у люди

Та втішався нами ,

Щоб гордитись міг своїми

Донями й синами .

   Наші бабусі  - невтомні трудівниці. Вони і шиють, і в’яжуть , і вишивають , і печуть смачні пиріжки .

Ой, бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую.

І тебе – я побажаю, -

Хай сонечко завжди вітає.

  Слово дідуся не таке суворе і вимогливе , як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи . Вони вміють завжди розрадити , заспокоїти і дати мудру пораду .

Любий , добрий наш дідусю,

Ми , твої внучата,

Прибігаємо до тебе

Щастя побажати.

Хоч твій волос сивиною

Густо посріблився,

Ти для нас , дітей маленьких,

Другом залишився .

Я не маю з прадіда портрета,

Лиш уява приліта здаля….

Я не маю з прадіда портрета,

Але маю гордість родову ..

В мого роду – сто доріг,

Сто століть у мого роду .

Роде рідний ! Не стлумить

Нашу жилаву породу –

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу ….

   Знати свій родовід , зберігати про нього пам’ять – це наш обов’язок не лише перед минулим , але й перед майбутніми поколіннями . Бо доки існує життя на землі , доти роду людському нема переводу .

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу , що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Бо ж нашому роду нема переводу.